Закон України «Про доступ до публічної інформації» передбачає можливість продовження строку розгляду запиту з п’яти до двадцяти днів з моменту його отримання, якщо вимагається надання великого обсягу інформації або необхідний пошук серед значної кількості даних. Поняття «великий обсяг інформації», «значна кількість даних» визначаються індивідуально самим розпорядником, виходячи з обсягу його технічних і кадрових ресурсів.

Упродовж п’яти днів з моменту одержання запиту розпорядник повинен письмово повідомити запитувача про продовження строку розгляду його запиту.

Належність питань запиту до компетенції розпорядника, якому він надійшов, згідно із Законом має значення лише в контексті того, чи наявна в розпорядника інформація з відповідних питань. Закон не передбачає такої підстави для відмови в задоволенні запиту, як неналежність певного питання до компетенції розпорядника. Якщо будь-яка інформація перебуває у володінні розпорядника, то він повинен надати її у відповідь на запит у разі відсутності законних підстав для обмеження доступу до неї.

Якщо у розпорядника відсутня інформація з якихось питань, то він повинен переадресувати запит повністю або частково до належного розпорядника, якщо йому за статусом або характером діяльності відомо чи повинно бути відомо, хто цією інформацією володіє. Розпорядник, який отримав запит, повідомляє запитувача в межах визначеного

Законом строку розгляду запиту про переадресування запиту належному розпоряднику. Якщо належний розпорядник не відомий, у первинного розпорядника з’являється підстава для відмови в запиті.

Отже, розпорядник:

• має право продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів у разі потреби надання на запит великого обсягу інформації або її пошуку серед значної кількості даних;
• зобов’язаний переадресувати запит до належного розпорядника, якщо в нього відсутня запитувана інформація і належний розпорядник йому відомий, та повідомити про це запитувача в межах строку розгляду запиту;
• зобов’язаний надати запитувану інформацію, якщо вона у нього наявна і відсутні законні підстави обмежувати до неї доступ, незважаючи на те, що запитувана інформація не стосується питань, які належать до компетенції розпорядника;
• має право відмовити в задоволенні запиту щодо інформації, яка не стосується його компетенції, якщо така інформація у нього фактично відсутня та йому не відомий належний розпорядник, який її має.